Роман Шулик – старший викладач кафедри журналістики, яскрава та цілеспрямована людина, засновник кількох журналістських проектів НаУ «Острозька академія».
Звідки Ви дізналися про Острозьку академію і чому обрали саме цей навчальний заклад?
Це був 2002 рік. Я обирав між Острозьким та Києво-Могилянським університетами. Вже тоді розповідали, що в Острозькій академії немає корупції. І це підтвердилося, адже вступ був справедливим. Під час подачі документів, мене перевіряли на знання іноземної мови. Я ще більше захопився цим закладом, адже людина, яка приймає документи володіє англійською. Це показник престижності університету. Тоді я сприйняв Острозьку академію як виклик: зможу вступити чи ні? За результатами тестування я був другий у списку. Ця новина мене ощасливила і я не став вступати до інших ВНЗ.
Ваші очікування від ОА співпали з реальністю?
Роки навчання в ОА я запам’ятаю як одні із найкращих років мого життя. Острозька академія дала мені значно більше, аніж я розраховував тут отримати. Навчання в університеті подарувало багато можливостей самореалізації. Я побував за кордоном (3 місяці В Канаді, 3 – в Польщі), був старостою групи, завдяки чому реалізував свої лідерські та комунікативні навички, знайшов багато друзів. Фактично, Острозька академія зробила з мене ту людину, якою я є.
У школі мені було важко, адже я був найменшим у класі. В університеті ж навпаки – відчував рівність, свободу, до того ж, не було батьків, які б постійно мене контролювали. Я був незалежним. В Острозькій академії є можливість працювати і разом вчитися – індивідуальний план. Це надзвичайно корисна, зручна річ для людей, які хочуть розвиватися.
Розтлумачте поняття «Моя ОА». Що для Вас є академія?
Для мене академія – це виклик моїм навичкам, вмінням, педагогічній майстерності. В університеті я постійно «росту». Якщо ти викладач, то повинен знати як розвивається нова система. Особливо це стосується медійної сфери, у якій я зараз працюю. Ти мусиш постійно показувати приклад для студентів. Я не вважаю себе ідеальним, але докладаю усіх зусиль, аби стати таким. Тому я постійно росту зі своїми студентами, а вони – разом зі мною.
Розкажіть про свій найяскравіший спогад за період навчання в ОА.
Мабуть, найяскравіший спогад – це помаранчева революція. Я пишався своїм університетом, адже люди не пішли на пари, а підтримали зміну правил та усієї системи. Зараз можна говорити, що вона була неефективною, проте, на мою думку, багато змінила в людях. Майдан не зміг би існувати без Помаренчевої революції. Я був там зі своїми друзями та знайомими пліч-о-пліч. Це було незабутньо!
Ви спілкуєтеся зі своїми одногрупниками?
Мої одногрупники – це люди, які завдяки Острозькій академії багато досягли. Ми дуже рідко спілкуємося, найбільше – в соціальних мережах. Це, власне, специфіка навчання на іноземній філології: навчаючись там, ти розвиваєш свої індивідуальні навички. Тому ми звикли бути самостійними, а не гуртуватися в колектив.
Ви закінчили факультет РГМ, тоді чому Ви вирішили змінити свій напрям і почали займатися журналістикою?
Вже тоді, коли я навчався на факультеті романо-германських мов, мене приваблювала журналістика. Під час занять ми робили свої медійні матеріали і це було досить цікаво.
До речі, у Луцьк я хотів подавати документи на спеціальність «Прикладна лінгвістика». Це поєднання математичних, мовленнєвих, комунікативних навичок. Мене завжди цікавила комунікація. Шкода, що в Острозькій академії не було такого напрямку. Однак, факультет іноземних мов мені теж свого часу допоміг. Чому? Тому що знання англійської в моїй роботі є необхідним. Після РГМ, я вступив на аспірантуру з української філології. Те, з чим я працював далі було пов’язано безпосередньо з комунікацією.Зараз займаюся журналістикою, викладаю, розвиваюсь у медійній галузі. Я пройшов стажування в Могилянській школі журналістики (НаУКМА), Школі журналістики Українського католицького університету, Католицького університету в Любліні. Постійно намагаюся самовдосконалюватись і хочу, щоб мої студенти могли рівнялися на мене.
«Джейлеб» і «Острог.Інфо» – це найпотужніші проекти, які досі розвиваються. У чому полягає їхній успіх?
Так, це два потужні проекти. «Острог.Інфо» ми започаткували минулого, але почали реалізовувати цьогоріч.
«JLab» – це лабораторія журналістської майстерності. Це неформальне освітнє середовище. При «JLab» існує окрема громадська організація «Лабораторія нових медіа», яка офіційно зареєструвала незалежне громадське інформаційно-аналітичне агентство «Острог Інфо». Студент, який там працює, може отримати офіційне посвідчення журналіста. Вони ходять на засідання міської ради, зустрічі з мером, формулюють інформаційні запити. Їм ніхто не може перешкоджати, адже вони працюють як професійні журналісти.
На мою думку, щоб навчити студента бути журналістом – треба дати йому нагоду працювати у цій сфері. Якщо вам гарно розказують про це, але ви не робите справжньої журналістики – вам ніколи не стати журналістом.
«Острог.Інфо» – це проект і, водночас, офіційно зареєстроване інформаційне агентство, яке має свій офіційний портал. Ми не пишемо про ОА. Або якщо пишемо, то мало і здебільшого інформаційні матеріали. Ми звернули свою увагу на проблеми у місті, хоча й там у нас виникла дискусія. Але «Острог.Інфо» – це, поки що, найбільш успішний проект, ідейно найкращий.
Наша методологія запозичена зі шкіл журналістики США. Студенти роблять справжню журналістику, не досконалу, але вони вчаться на своїх помилках. Я заохочую своїх студентів робити помилки. Краще зробити 10 разів і за останнім разом зробити добре, аніж нічого не робити, а просто “знати як воно робиться”.
Ви є членом скаутської організації «Пласт». Що Вас надихнуло стати членом цієї команди?
Я є членом цієї команди 16 років. Це те, що мені допомогло свого часу позбутися власних комплексів. Взагалі, громадські організації допомагають позбуватися комплексів. Я рекомендую всім належати до якоїсь громадської організації за інтересами.
Якою була академія в роки Вашого навчання і як вона змінилася сьогодні?
Ми не вірили, що бібліотека буде добудована. Сам процес будування довго тривав, але наприкінці нашого навчання він завершився. Варто зауважити, що ректор багато постарався, аби розбудувати цей університет. За це варто віддати йому шану.
Академія була простішою, тут було менше студентів, значно нижчий рівень комп’ютеризації, спілкування було живішим. Чесно кажучи, мені здається що нам жилося легше.
Які у Вас плани на майбутнє?
Я хочу розвинути «Острог.Інфо», аби з ним рахувалися. Допомогти проектам «Літопис» і «Острог в тіні історії» усім, чим можу. В рамках проекту «Острог в тіні історії» мене записали фандрейзером. Хоча це найважче завдання для будь кого: в теперішні часи збирати гроші на проект.
Також, хочу спробувати виграти кілька цікавих грантів на розвиток журналістської освіти.
Моя мрія – зробити в Острозькій академії повноцінну Школу журналістики, бо наразі ми маємо лише кафедру журналістики. У світі практика є така, що повинна бути школа. Для цього треба наполегливо працювати. Я впевнений, що студенти звідти виходитимуть справжніми журналістами і створюватимуть нові видання. Не за старими радянськими схемами, а за новими методиками світу. Я хочу випускати людей, які будуть формувати українське суспільство, розвивати його. Ось такі мої мрії!Спілкувалася
НАТАЛІЯ Ладанюк