Перлина Поділля - Маліївці

Це місце сміливо можна назвати наймальовничішим куточком Поділля. Крім палацу Орловських, з яким по красі, довершеності, витонченості, гармонії не може конкурувати жодна подільська резиденція, в Маліївцях зберігся старовинний парк з двома ставками, фонтанами, стилізованою під замкову вежу водонапірною баштою. Але головна атракція Маліївців – 18-метрова скеля з водоспадом і печерним гротом.

Крихітне село Маліївці з населенням близько 700 мешканців розташовано в 7 – 8 кілометрах від траси Чернівці – Житомир в Дунаєвецькому районі Хмельниччини на лівому яристому березі річки Ушки. Найдавніша писемна згадка у 1493 році свідчить, що поселення належало шляхтичам Яну і Петру Малейовським, від прізвища яких село і отримало свою назву.

Крихітне село Маліївці з населенням близько 700 мешканців розташовано в 7 – 8 кілометрах від траси Чернівці – Житомир в Дунаєвецькому районі Хмельниччини на лівому яристому березі річки Ушки. Найдавніша писемна згадка у 1493 році свідчить, що поселення належало шляхтичам Яну і Петру Малейовським, від прізвища яких село і отримало свою назву.

 

Палац було збудовано у стилі раннього французького класицизму, в його основу покладено концепцію архітектора А. Палладіо з використанням стилю французьких королівських резиденцій XVІІІ ст. Палац звели прямокутним у плані із блоків місцевого пісковику, завдяки рельєфу місцевості він мав з однієї сторони три поверхи, а з іншої – два. Палацові фасади декоровані центральними ризалітами із чотириколонними портиками, у минулому фасади були прикрашені гербами, однак при радянській владі їх знищили. Колони центрального портика увінчані напівфігурами могутніх атлантів, які на своїх плечах утримують балкон другого поверху.

 

У різні роки навколо палацу було збудовано кілька господарських будівель, зокрема, оранжерею та каплицю, проте більшість із них у наші дні є втраченими. Так, наприклад, відомо, що наприкінці XVІІІ ст. до палацу прибудували господарський флігель та міст з обелісками, які мають статус пам’яток архітектури національного значення.

Парк навколо палацу планували звести як ландшафтний, однак він мав окремі регулярні елементи, зокрема, мереживо доріжок у формі кленового листка, які крутими схилами провадили до паркових ставків. У минулому було знищено більшість паркових оздоблень – фонтанів, альтанок і декоративних руїн. На сьогодні первісне планування парку втрачено, він не є настільки доглянутим, як би цього хотілося. Проте і нині на його території зростають дерева сосни Веймутової, європейської та чорної, дерева модрини польської, горіха чорного, бука лісового, ясена звичайного та стара бузкова алея. Усього тут нараховується 84 види деревних рослин і два штучні ставки, на одному з яких є острівець. До сьогодні збереглося джерело питної води із барельєфом лева і невеликим басейном.

 

Та все ж найбільш визначною пам’яткою садибного комплексу є висока скеля з штучним водоспадом висотою 18м., власники садиби Орловські її називали скелею святого Онуфрія. Тут здавна, прямо над рукотворним водоспадом було облаштовано кілька монаших печер. Відомо, що на початку XVІІІ ст. у цій місцевості почав діяти василіанський монастир. На скелю можна піднятися за допомогою вапнякових сходів. Колись над скелею, до 1933 р. існувала Воздвиженська церква, у пам’ять про неї тут встановлено хрест, а неподалік розташовано джерело, з якого живиться водоспад.

Залишити відповідь